Андріївська церква. Сьогодні при укріпленні гори, на якій височіє цей храм, у киян виникає хіба що зацікавлення. Натомість років двісті тому городяни були б надзвичайно схвильовані. Адже вони знали перекази, за якими в глибині Андріївської гори начебто ховається величезне підземне море. Доки Андріївська церква на своєму місці, море нікому й нічому не загрожує. Але якщо, не дай Боже, церква «з’їде» на Поділ (а таке можливе, бо гора постійно просідає, її щоразу доводиться укріплювати), підземне море вирине нагору. І це «виллється» не лише в затоплення Подолу, відтак і всього Києва, а й узагалі спричинить новий вселенський потоп і кінець цивілізації. Ось у таких масштабах бачилося це нашим предкам. Тому вони завжди з певними побоюваннями споглядали на шедевр архітектора Растреллі й стан гори. Андріївська церква слугувала радше джерелом небезпеки, ніж оберегом міста.
Оберегом столиці є Софія Київська. Натомість Десятинна церква є радше символом знищення. Коли військо хана Батия атакувало місто, останні захисники Києва сховалися в Десятинній церкві. Тоді загарбники поставили стінобитні машини й почали методично «обстрілювати» храм. Стіни кам’яниці не витримали, важка баня впала, поховавши під собою кількасот киян. Цим було, по-перше, поставлено крапку в обороні міста. По-друге, то був кінець і всієї доби княжого Києва. А по-третє, Десятинна церква стала місцем масової загибелі людей, які прийняли смерть у такий жахливий спосіб. Пов’язана з цим негативна енергетика, певно, робить свою справу дотепер: скільки вже протягом восьми століть намагалися звести на цьому місці церкву, але нічого там надовго не втримується. Згадаймо митрополита Петра Могилу, який у XVII столітті спробував «оживити» руїни давньої Десятинної церкви – на той час повністю зберігся південно-західний кут храму, з якого колись зробили невеличку капличку. Митрополит наказав розібрати її, замінивши цегляною. І що? Довгого життя їй не судилося. В ХІХ столітті зробили чергову спробу «відновити» храм, навіть замовили проект академіку архітектури Василеві Стасову. Щоправда, шановний зодчий не надто напружувався, а просто скопіював власний проект церкви Олександра Невського, який він раніше розробив для німецького міста Потсдама. Оцей трохи збільшений варіант митець і запропонував Києву… На будівництво витратили 100 тисяч рублів золотом. Але і цей храм місцина не прийняла: будували «на віки», а він не простояв і ста років…
